Аналіз статистичних даних
про роботу місцевих судів та апеляційного суду Чернігівської області
з розгляду цивільних справ у 2012 році
СПРАВИ І МАТЕРІАЛИ
Згідно статистичних даних ТУ ДСА, НАДХОДЖЕННЯцивільних справ та матеріалів у 2012р. до місцевих судів області зменшилось на 19,4 % , у порівнянні з 2011р., або на 8493 справи та матеріалів [35287 / 43780].
На 20,02 % зменшилась і загальнакількість РОЗГЛЯНУТИХмісцевими судами областісправ та матеріалів цивільного судочинства - на 8810 справ та матеріалів менше 35199 [44009].
Відповідно у 2012 році відбулось зменшення НАВАНТАЖЕННЯ на місцеві суди області з розгляду СПРАВ І МАТЕРІАЛІВ цивільного судочинства.
Так, щомісячне середньообласне навантаження на суддю місцевого суду зменшилося: з 29,26 до 23,59 справ та матеріалів, а власне цивільних справ - з 21,33 до 17,28.
Навантаження вище середньообласного мали судді таких судів:
1) Новозаводськогор/с м. Чернігова: 43,48 справ та матеріалів у т.ч. 20,04 справ [75,38 справ та матеріалів у т.ч. 28,58 справ];
2) Носівського: 39,73 у т.ч. 24,05 справ [20,80 у т.ч. 17,64 справ];
3) Ічнянського: 34,45 у т.ч. 33,64 справ [37,98 у т.ч. 33,70 справ];
4) Деснянського: 31,36 у т.ч. 23,02 справи [35,31 у т.ч. 27,85 справ];
5) Прилуцького: 30,64 у т.ч. 23,5 справ [35,30 у т.ч. 30,77 справ];
6) Бахмацького: 25,53 у т.ч. 19,98 справ [26,26 у т.ч. 22,38 справ].
Незважаючи на загальне зменшення надходження цивільних справ та матеріалів, відбулось збільшення надходження цивільних справ та матеріалів у Носівському районному суді з 20,80 справ і матеріалів, у т.ч. 17,64 справ у 2011р. до 39,73 справ та матеріалів, у т.ч. 24,05 справ у звітному періоді
- за рахунок позовів про розірвання або визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
Значний рівень навантаження в Ічнянському райсуді в певній мірі відбувається за рахунок аналогічних позовів.
Зменшилось надходження цивільних справ та матеріалів -
нижче середньообласного:
- у Бобровицькому: з 26,64 справ і матеріалів, у т.ч. 23,14 справ у 2011р. до 19,93 справ та матеріалів, у т.ч. 16,41 справ у звітному періоді;
- у Борзнянському:з 20,64 справ і матеріалів, у т.ч. 19,07 справ у 2011р. до 13,52 справ та матеріалів, у т.ч. 11,98 справ у звітному періоді;
- у Городнянському: з 22,91 справ і матеріалів, у т.ч. 19,73 справ у 2011р. до 16,32 справ та матеріалів, у т.ч. 14,39 справ у звітному періоді;
- у Новгород-Сіверському: з 19,91 справ і матеріалів, у т.ч. 14,64 справ у 2011р. до 13,57 справ та матеріалів, у т.ч. 11,43 справ у звітному періоді.
ЦИВІЛЬНІ СПРАВИ
У звітному періоді відбулось значне зменшення кількості цивільних справ, які надійшли на розгляд до місцевих судів області, перебували в їх провадженні та були розглянуті ними.
Надійшло на розгляд цивільних справ на 10,3 % менше, ніж за 2011р.:
= 20599 цивільних справ (18699 справ позовного та 1900справ окремого провадження), що на 2360 справ менше [22959].
Розглянутоцивільних справ на 9,7 % менше,ніж у 2011р.
(з урахуванням залишку, та справ наказного провадження) = 20947 справи (18986 позовного та 1961 окремого провадження), що на 2257 справ менше [23204].
З ухваленням рішеннярозглянутоцив. справна 7,2 % менше
= 18091 справ, щона1404 справи менше [19495].
Залишок цивільних справ, не розглянутих місцевими судами області на кінець звітного періоду зменшився: в розрахункувід кількості справ, що перебували в провадженні судів (22539), становить 7 % [7,7%].
Залишок = 1592 цивільні справи (1522 позовного та 70 окремого провадження), що на 354 справи менше [1946] = на 18,1% менше, ніж у 2011р.
ОКРЕМІ УХВАЛИ
Незважаючи на зменшення кількості цивільних справ, місцевими судами постановлено на 9 окремих ухвал більше, ніж у 2011 р.
=27 [2011р. - 18], і становить 0,15% від кількості справ, розглянутих із ухваленням рішення – 18091 [0,09%].
ОПЕРАТИВНІСТЬ
розгляду цивільних справ
Згідно статистичних даних, у звітному періоді покращилась оперативність розгляду цивільних справ.
Кількість розглянутих понадвстановлені ст.157 ЦПК строки цивільних справ позовного та окремого провадження зменшилась на 377 справ (з 783 до 406 справ).
Їх частка в числі справ, провадження в яких закінчено ( 20947 ) складає 1,9 % [3,4% ].
Але, на жаль, такі статистичні дані не відповідають реальному стану оперативності розгляду справ, що випливає з аналізу даних, виявлених при виїзді зональних суддів на місця та даних щомісячного контролю, який здійснюється апеляційним судом.
В стат. звітах за 2012 рік відсутні дані щодо кількості СПРАВ, не розглянутих місцевими судами у строк понад 3 місяці
Але згідно наданих місцевими судами довідок, відбулось збільшення кількості нерозглянутих цивільних справ у строк понад 3 місяці (без урахуванням зупинених провадженням).
Так, станом на 10 січня 2013 року не знайшли вирішення в місцевих судах у строк понад 3 місяці - 105 справ [67], що на 38 справ або на 36,2 % більше в порівнянні з 2011р.
Їх питома вага від кількості:
- цивільних справ, що перебували в провадженні судів (22539 ) складає 0,46 % [0,4%].
- цивільних справ із кількості, що знаходились у залишку (1592) складає 6,6% [6,5%].
Станом на 10 січня 2013 р. зазначені 105 цив. справ,
не розглянутих в строк понад 3 місяці знаходились у:
Носівському районному суді - 41 справа.
Деснянському– 35 справ,
Ніжинському – 9 справ,
Борзнянському – 3 справи,
Городянському, Варвинському, Ічнянському, Козелецькому районних та Прилуцькому міськрайонному суді – по 2 справи,
Бахмацькому, Бобровицькому, Ріпкінському, Сосницькому, Чернігівському, Щорському та Новозаводському районних судах – по 1 справі.
Станом на 10 січня 2013 р. відсутні справи, не розглянуті в строк понад 3 місяці в Коропському, Корюківському, Куликівському, Менському, Н-Сіверському, Семенівському, Срібнянському, Талалаївському районних судах.
ЯКІСТЬ розгляду цивільних справ
РІШЕННЯ
Статистичні дані про кількість скасованих рішень свідчать про те, що якість розгляду цивільних справ у звітному періоді, незважаючи на зменшення навантаження, дещо погіршилась в порівнянні з 2011 роком.
Від кількості оскаржених в апеляційному порядку рішень - 1834 [у 2011 році - 1750] скасовано і змінено 37,3% [у 2011 році - 38,3%], але від кількості ухвалених місцевими судами у 2012р. рішень – 18091 [19495], скасовано і змінено 3,8% [3,4%] = 684 [ у 2011 році 670] судових рішення
Залишено без змін 62,7 % [61,7%] від числа оскаржених рішень - 1834 [1750] =1150 судових рішень [1080 ].
Скасовано 2,97 %[2,78%] від загального числа ухвалених рішень - 18091 [19495] та 29,3 % [31%] від числа оскаржених судових рішень – 1834 [1750]= 537 [ 543] рішень місцевих судів
Змінено 0,8%[0,6%] від загального числа рішень, ухвалених у першій інстанції за цей же період –18091та 8 % [у 2011 році - 7,3%] від числа оскаржених в апеляційному порядку судових рішень – 1834 = 147 [127] рішень місцевих судів
Найбільше скасовувались судові рішення таких місцевих судів: кількість:
- Деснянського районного суду м. Чернігова (123),
- Ічнянського (70),
- Новозаводського (60),
- Прилуцького (53),
- Ніжинського міськрайонного суду (38).
Середній показник скасованих рішень із числа розглянутих з ухваленням рішення у 2012 р. – 2,97% (питома вага). Вище середнього цей показник у таких судах:
- Ічнянський – 5,3%,
- Деснянський – 4,7%,
- Новозаводський – 3,63%,
- Прилуцький – 3,34%,
- Н-Сіверський – 3,33%,
- Корюківський – 3,12%,
- Ніжинський – 2,98%.
Середній показник змінених рішень із числа розглянутих з ухваленням рішення у 2012р. - 0,8% (питома вага). Вище середнього цей показник був у:
- Семенівський – 3,77%,
- Новозаводський – 1,63%,
- Корюківський – 1,56%,
- Деснянський – 1,53%.
Найбільше скасованих та змінених судових рішень ( понад 50% від кількості оскаржених рішень) мали судді місцевих судів:
Ічнянський:
Головченко – 85,7 % [63%] або 30 скасованих із 35 оскарж-х в апел. порядку;
Чугуєвська – 84 % [62%] або 21 із 25 оскарж. в апел. порядку;
Овчарик - 57,5 % [ 40 % ] або 19 із 33 оскарж. в апел. порядку;
Козелецький :
Бараненко – 64,7 % [ 50 % ] або 11 із 17 оскарж. в апел. порядку;
Корюківський:
Корх – 76,9 % [ 40 %] або 10 із 13 оскарж-х в апел. порядку;
Н.-Сіверський:
Іващенко – 63,1% [ 40 %] або 12 із 19оскарж-х в апел. порядку;
Ніжинський:
Хандога – 64,2 % [25%] або 9 із 14 оскарж-х в апел. порядку;
Носівський:
Дикий – 53,8 % [22,2 %] або 7 із 13 оскарж-х в апел. порядку;
Прилуцький:
Білокур – 73,3 % [ 50 %] або 11 із 15 оскарж-х в апел. порядку;
Кантур – 67,6 % [ 78,5 %] або 23 із 34 оскарж-х в апел. порядку;
Ріпкинський:
Павленко – 64,2% [60%] або 9 із 14 оскарж-х в апел. порядку;
Семенівський:
Смага – 58,3 % [10%] або 7 із 12 оскарж-х в апел. порядку;
Талалаївський:
Бабич – 100 % [ 41,6 %] або 6 із 6 оскарж-х в апел. порядку;
Чернігівський:
Кухта – 61,5 % [58,3 %] або 8 із 13 оскарж-х в апел. порядку;
Щорський:
Лихошерст – 70 % [66,7%] або 7 із 10оскарж-х в апел. порядку.
Найбільшу кількість рішень у справах позовного провадження було скасовано при перегляді справ наступних категорій:
Ø спори про право власності та інші речові права:
переглянуто 127 справ, у яких скасовано 47 рішень, що становить 37 % від кількості розглянутих справ даної категорії (2011 р. - 30,7 %);
Ø спори про спадкове право:
переглянуто 107справ, скасовано 36 рішень, або 33,6 % (2011р. – 29,4%);
Ø спори, що виникають із земельних правовідносин:
переглянуто 103 справи, скасовано 34 рішення, або 33 % (2011р. – 29 %);
Ø спори, що виникають із договорів:
переглянуто 711справ, скасовано 213рішень, або 30 % (2011р. – 32,6 %);
Ø спори про відшкодування шкоди:
переглянуто 154справи, скасовано 42рішення, або 27,3 % (2011– 28,2%);
Ø спори, що виникають із житлових правовідносин:
переглянуто 93справи, скасовано 23 рішення, або 24,7 % (2011 – 27,3 %);
Ø спори, що виникають із трудових правовідносин:
переглянуто 158справ, скасовано 37 рішень, або 23,4 % (2011 – 29,2 %);
Ø спори, що виникають із сімейних правовідносин:
переглянуто 198справ, скасовано 43 рішення, або 21,7 % (2011 – 25,2 %).
Апеляційним судом також переглянуто 35 справ окремого провадження, у яких скасовано 25 рішень, що становить 71,4 % від кількості розглянутих справ даної категорії.
Судді, які у 2012 році працювали без скасувань та зміни рішень:
- Бобровицький р/с – Булига Н.О. – працює з 24.04.2012р.,
- Борзнянський р/с – Затеєва С.Д., Луговець О.А., Страшний О.М.,
- Городнянський - Березовський О.Д.,
- Ічнянський - Карапиш Т.В.,
- Козелецький - Бригинець М.М.,
- Менський - Волошина Н.В.,
- Прилуцький - Коротка А.О. – працює з 20.06.2012р.,
- Ріпкинський - Сташків В.Б.,
- Семенівський - Попович В.В.,
- Сосницький - Смаль І.А.,
- Талалаївський - Тіщенко Л.В.,
УХВАЛИ
В 2012 р. якість постановлених ухвал поліпшилась ~ на 12%.
В апеляційному порядку переглянуто 1183 ухвали місцевих судів з різних питань, з яких 30,9% (2011р. - 43%) від числа оскаржених ухвал (1183) було скасовано (356) та змінено (10) ухвал, а всього – 366 ухвал.
2011 р. - 43 %, або 344 ухвали із 799-ти оскаржуваних.
З найбільшою кількістю скасованих та змінених ухвал в апеляційному порядку від кількості оскаржених працювали наступні судді (понад 5 ухвал):
Бобровицький райсуд:
Кузюра– 7 скас. ухвал із 9 оскаржених, що складає 77,7% [61,5%].
Деснянський:
Жук – 19 скас. ухвал із 32 оскаржених, що складає 59,3 % [68,7%].
Козелецький:
Бараненко – 7 із 9 оскаржених, що складає 77,7 % [68,7%].
Талалаївський:
Бабич - 9 із 10оскаржених, що складає 90 % [57 %].
Щорський:
Лихошерст - 9 із 10оскаржених, що складає 90 % [ 0%].
Прилуцький:
Циганко – 14 із 15оскаржених, що складає 93,3 % [66,6 %].
Коваленко - 10 із 11оскаржених, що складає 90,9 % [0%].
Галич – 6 із 7 оскаржених, що складає 85,7% [40%].
Кантур - 14 із 16оскаржених, що складає 87,5% [71,4%].
Ільченко - 5 із 9оскаржених, що складає 55,5% [40%].
а всього у Прилуках скасовано 49 ухвал.
УХВАЛИ
- НЕОБГРУНТОВАНА ВІДМОВА У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ
1) Ухвалою судді Куликівського райсуду Войтех О.І. від 29.11.2012 р. (справа № 2511/1652/12, ап.провадж. № 4057) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Роговець В.Г. до Земліної Ю.М. про відшкодування матеріальної шкоди. Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суддя виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства до завершення досудового слідства у кримінальній справі, порушеній за фактом заволодіння грошовими коштами позивача шляхом обману (шахрайства).
Скасовуючи дану ухвалу, ап.суд виходив з того, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом, а вказаний у ч. 2 ст. 122 ЦПК України перелік підстав для відмови у відкритті провадження є вичерпним, а тому висновок судді суду першої інстанції про те, що позовна заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства до завершення досудового слідства є безпідставним, оскільки не ґрунтується на законі. Ап.суд послався також на порушення ч. 1 ст. 3, ст.15 ЦПК України, положеннями статті 6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
- щодо розмежування юрисдикцій
2) Ухвалою судді Прилуцького міськрайсуду від 13.09.2012 р. (Гумен В.М. № 2517/7423/12 ап.3470) відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом Процана В.Ф. до Прилуцької міської ради про визнання недійсним рішення Прилуцької міської ради та скасування свідоцтва про право власності на землю. Як вбачається із змісту ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів. Отже, позовні вимоги випливають із земельних правовідносин, що регулюються нормами ЦК України та ст.152 ЗК України і даний спір є цивільно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В розумінні ст. ст. 2,17 КАС України публічно-правовим цей спір не являється і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
- НЕОБГРУНТОВАНЕ ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНИХ ЗАЯВ
- невідоме місце перебування відповідача
Ухвалою судді Ічнянського райсуду Карапиш Т.В. від 25.09.2012 р. (№ 2507/2663/12, ап. 3779) про повернення позовної заяви Марченка М.О. до Марченко О.А. про розірвання шлюбу, оскільки ним не надано відомостей про місце перебування чи місця реєстрації відповідачки згідно з ч.9 ст.110 ЦПК України (позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування або перебування чи постійного його заняття (роботи), а останнє місце перебування відповідачки невідоме).
Відповідно ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.
Проте, в порушення зазначених положень ЦПК України суддя повернув позовну заяву позивачу.
- про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
Ухвалою судді Бобровицького райсуду від 08.11.2012 р. (Кузюра В. О. №2502/1792/12 ап.3925) повернуто у зв’язку з непідсудністю заяву прокурора Бобровицького району в інтересах КЛПЗ „Бобровицька центральна районна лікарня” про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу Сміяна М.О. Відповідно до ст. 283 ЦПК України, заяви про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу подаються до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого. Звернення прокурора в інтересах КЛПЗ „БЦЛ” було здійснено на підставі заяви лікаря-фтизіатра про виявлення в с.Озеряни, Бобровицького району, хворого на заразну форму туберкульозу легень Сміяна М.О., який залишив лікування у тубдиспансері і ухиляється від подальшого лікування. Оскільки законодавство встановлює альтернативну підсудність для даного виду заяв, то прокурор правомірно звернувся до Бобровицького районного суду з заявою про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, виявленого в с.Озеряни, Бобровицького району.
- порушення ч.1 ст.114 ЦПК щодо виключної підсудності
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
1) Ухвалою судді Новозаводського райсуду м.Чернігова від 20.06.2012 р. (Ченцова С.М., №2515/8393/12 ап.2607) повернуто Бокач Н. І. її позовну заяву до Чернігівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно з підстав непідсудності даної справи Новозаводському районному суду м. Чернігова, так як відповідач знаходиться в Деснянському районі м. Чернігова. Бокач Н.І. звернулася з позовом про визнання права власності на спадкове майно - садовий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в садівничому товаристві „Ластівка” в м. Чернігові. Садове товариство „Ластівка” знаходиться у територіальних межах Чернігівської міської ради на території Новозаводського району м. Чернігова.
2) ухвалою Куликівського райсуду від 07.07.2012 р. повернуто позовну заяву Зозулі В.Г. до Новоселецької О.Г., Чаленко Л.Г. про усунення права на спадкування (Іванець С.В. № 2511/875/12 ап.2640). Позов виник з приводу нерухомого майна, а тому такий позов пред’являється за місцезнаходженням майна. В засіданні апеляційного суду представник позивача Лєсков В.О. надав письмові докази на підтвердження знаходження нерухомого спадкового майна в с. Орлівка Куликівського району – свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державні акти на право власності на земельну ділянку, витяги про державну реєстрацію права власності.
3) ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду від 16.05.2012 р. (Пантелеєнко В.Г. № 2514/2556/12 ап.2151) повернуто Ющенку М.М. його позовну заяву до Ющенко В.М. про визнання заповіту недійсним. До складу спадщини входить нерухоме майно - житловий будинок в с.Кунашівка Ніжинського району, а тому позов про визнання такого правочину недійсним, враховуючи роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року, пред’являється в суд відповідно до приписів ст. 114 ЦПК України.
4) Ухвалою Куликівського райсуду від 12.07.2012 р. позовна заява Гавриленка С.М. повернута позивачу для подачі до належного суду (Войтех О.І. № 2511/955/12 ап.2784). Зі змісту позовної заяви вбачається, що Гавриленко С.М. звернувся з позовом про відшкодуванням збитків, пов’язаних з добросовісним придбанням квартири, яка знаходиться в смт. Куликівка. Позивачем ставились вимоги про стягнення на його користь з відповідачів збитків за придбання квартири або повернення йому вказаної вище квартири. Отже, між сторонами виник спір з приводу нерухомого майна.
- повернення позовних заяв через ненадання доказів
1)Ухвалою судді Новгород - Сіверського райсуду від 09.07.2012 р. (Кочура О. О. №2/2513/281/12 ап.2687) про повернення позовної заяви Вірозуба С.І. до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про визнання права та зобов’язання вчинити дії.Повертаючи позовну заяву Вірозуба С.І. суд виходив з того, що позивач не виконав вимог ст.119 ЦПК України, не надав належних доказів кожного факту, викладеного у позовній заяві у кількості необхідній для встановлення обставин справи та прийняття законного, неупередженого та об’єктивного рішення. Відповідно до пунктів 3, 5, 6 частини другої статті 119 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною. Звертаючись до суду, Вірозуб С.І. виклав в заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, просив суд сприяти у наданні йому доказів, що узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
2) Ухвалою судді Варвинського райсуду від 19.09.2012 р. (Онищенко О. І. №2504/865/12 ап.3321) про повернення позовної заяви Кащенко У.М. до Світличненської сільської ради про визнання незаконним виділу в натурі майна пайового фонду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані всі письмові докази, які вимагав суд, а в позові Кащенко У.М. не зазначила та не обґрунтувала, що подання потрібних доказів є неможливим або виникли складнощі в їх поданні до суду. При цьому, суддя не звернув уваги на ту обставину, що положеннями ст. 119 ЦПК України передбачено необхідність лише зазначити в позові про докази, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, а не надати їх суду, як це визначено в ухвалі від 11 вересня 2012 року про залишення позову Кащенко У.М. без руху.
3) Ухвалою судді Талалаївського райсуду від 05.09.2012 р. (Бабич О.І. №2522/447/12 ап.3249) позовна заява Коваленка С.Г. до Коваленка Ю.Г., Коваленка В.Г. про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок з надвірними будівлями, визнано неподаною та повернуто її позивачеві. Без руху: зміст позовних вимог не випливає з викладених обставин якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину або наявності підстав для звільнення від доказування, не надано постанову з нотаріальної контори про неможливе отримання свідоцтва про право на спадщину на зазначену будівлю, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину видається за запитом нотаріуса. Суддя також зобов’язав позивача визначити належного відповідача по справі – орган місцевого самоврядування. Зобов’язав позивача повідомити суд чи мав спадкодавець право власності на зазначені будівлі, чи заводилась спадкова справа, на підставі яких доказів були прийняті зазначені будівлі в експлуатацію та коли, чи проводилась державна реєстрація, хто та коли на підставі яких документів став власником цих будівель, ким оспорюється або не визнається право власності на зазначені об’єкти.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції” від 12 червня 2009 року №2 пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред’явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Відповідно до п. 7 зазначеної постанови, подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред’явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Питання, зазначені суддею в ухвалі від 31 серпня 2012 року згідно з положеннями ч. 6 ст. 130 ЦПК України, суддя мав можливість з’ясувати при підготовці справи до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Дійсно, у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Проте, фактично суддя зобов’язав позивача надати докази по справі, що є порушенням вимог закону.
- порушення правил забезпечення позову
1) Ухвалою Менського райсуду від 07.06.2012 р. (Савченко О.А. № 2512/1302/12 ап.2505) у справі за позовом Нужина О.І. до Яковець Г.А про стягнення боргу накладено арешт на нежитлові приміщення, розташовані в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, зупинено реалізацію вказаного нерухомого майна при виконанні будь-яких судових рішень, в тому числі в рамках будь-яких виконавчих проваджень, відкритих Київським відділом ДВС Сімферопольського МУЮ, чи будь-яким іншим органом державної виконавчої служби, заборонено всім посадовим та службовим особам Київського відділу ДВС Сімферопольського МУЮ Міністерства юстиції України, посадовим та службовим особам інших органів ДВС, будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з примусової реалізації та/або з підготовки до примусової реалізації належних Яковець Г.А. нежитлових приміщень. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що на момент подання позову та заяви про його забезпечення, відповідачка не була у встановленому законом порядку зареєстрована в м. Мена та не звернув увагу на ту обставину, що належне їй нерухоме майно не було предметом заявленого позову. Вищенаведеною ухвалою було зупинено виконання відділом ДВС судових рішень, що недопустимо з огляду на положення ст.ст. 151-152 ЦПК України, ст.ст. 37, 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
2) Ухвалою Новозаводського райсуду м. Чернігова від 10.05.2012 р. (Овсієнко Ю.К. № 2515/6784/12 ап.2138) у справі за позовом Грищенко Н.В. до Стеценка А.Б, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", Центрального ВДВС Чернігівського МУЮ про поділ майна подружжя та зняття арешту з майна, було вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу державною виконавчою службою спірного нерухомого і рухомого майна, зупинено стягнення з Стеценка А.Б. солідарно з Примачком О.А. коштів по виконавчому листу № 2-3213/09 від 20 січня 2010 р., зупинено стягнення за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру в м. Чернігові. ухвалою про зупинення виконання цього стягнення суд фактично зупинив виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до роз"яснення в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Зупинивши звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру, суд вийшов за межі наданої компетенції, оскільки виконавчий напис не визнаний таким, що не підлягає виконанню.
3) Ухвалою судді Щорського райсуду від 31.08.2012 р. (Валевач М.М. № 2524/1165/12 ап.3213) у справі за скаргою ТОВ „Коррина” на дії державного виконавця і суб’єкта оціночної діяльності, зупинено реалізацію арештованого заставного майна –3-х нежитлових приміщень в м. Щорс. Цивільно-процесуальний кодекс, зокрема п.5 ч.1 ст. 152 ЦПК України передбачає можливість зупинення продажу арештованого майна у разі подачі позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Проте такий позов - про визнання права власності на нерухоме майно і про зняття з нього арешту – по справі не заявлений. Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Крім того, чинним законодавством передбачена можливість забезпечення позовів, а можливість забезпечення скарг – не передбачена.
4) Ухвалою Щорського райсуду від 31.10.2012 р. (Лихошерст В.В. № 2524/1474/12 ап.4001) у справі за позовом Ковальова І.М. до ПП “Експерт-плюс”, ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, фізичної особи-підприємця Чирка В.Є., ВДВС Щорського РУЮ про визнання недійсним та скасування звіту про оцінку майна, треті особи: ТОВ “Коррина”, Рибалочко В.В. забезпечено позов: заборонено продаж кількох нежилих приміщень в м. Щорс, застосовані судом І інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на зупинення виконання судового рішення про стягнення з ТОВ “Коррина” на користь банку боргу.
5) Ухвалою Новозаводського райсуду м. Чернігова від 11.09.2012 р. (Деркач О.Г. № 2515/9957/12 ап.3378) у справі за заявою Полякова В.В. про скасування рішення Третейського суду вжито забезпечення позову шляхом зупиненння стягнення на підставі виконавчого листа № 6-1414 виданого 11.09.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова по стягненню з Полякова В.В. на користь ЗАТ „Альфа-Банк” боргу в сумі 774 489,87 грн.
6) ухвалою Прилуцького міськрайсуду від 25.06.2012 р. (Рябота В. І. № 2517/5472/12 ап.2536) по справі за позовом Риженка О.Г. до Кравець Н.П. про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру, позов забезпечено шляхом зобов’язання відповідача Кравець Н.П. протягом 10 днів з дня постановлення ухвали надати Риженко О.Г. ключі від спірної квартири, зняти дану квартиру з сигналізації для можливості його доступу до власного майна, а в разі відмови Кравець Н.П. в наданні Риженко О.Г. ключів та зняття її з сигналізації, дозволено останньому примусове проникнення до зазначеної квартири в присутності представників державної виконавчої служби, представника МВ УМВС (дільничного інспектора) та представників охоронної організації, на обліку у якого перебуває зазначена квартира. Таке забезпечення є втручанням у приватну власність, порушенням прав інших осіб та фактично вирішує спір на користь позивача.
- порушення вимог ст.ст.74, 76, 169 п.2 ч.1 ЦПК України
при розгляді Новозаводським райсудом м.Чернігова заяв про скасування рішення Третейського суду у справах за позовом ПАТ „Альфа-Банк” про стягнення заборгованості за кредитним договором (Мороз К. В. № 2515/7518/2012 ап.2513; Гордійко Ю. Г. № 6-3590/11 ап.2919 та інші).
Скасування судових рішень у справах, які розглядались Новозаводським райсудом м. Чернігова у порядку розділу VІІ1 ЦПК України „Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів”, було спричинено невизначеною правовою позицією судів по даній категорії справ у зв’язку з внесенням змін до статті 6 Закону України „Про третейські суди” щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам” відповідно до Закону України від 3.02.2011 р., який набрав чинності 11.03.2011 р., до прийняття постанови Пленуму ВССУ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”. Остаточно правову позицію суду касаційної інстанції було роз’яснено у інформаційному листі ВССУ від 17.12.2012р. за № 6-1820/0/4-12.
Підставами для скасування та зміни рішень місцевих судів в апеляційному порядку були:
- порушення норм процесуального та матеріального права одночасно: в 571 справі (54, 48% від загальної кількості скасованих та змінених рішень та ухвал).
1) Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31.08.2012 р., яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ „Облтеплокомуненерго” до Красія Г.Я., Красій Л.М. про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання (справа № 2517/6721/12), скасоване 05.11.2012 р. апеляційним судом Чернігівської області з ухваленням нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а спростовуються ними; має місце недоведеність обставин, які суд вважав встановленими; неправильно застосовані норми матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами відсутні договірні відносини, діяльність позивача з приводу надання послуг щодо опалення місць загального користування в будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, по справі не доведена.
Скасовуючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, відповідно до п. 28 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, зобовязані оплачувати послуги з центрального опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення затверджена Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359). Та обставина, що відповідачі не уклали з позивачем типового договору, не може бути підставою для звільнення їх від оплати отриманих послуг, зважаючи на положення статті 11 ЦПК України про те, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, а встановлені по справі обставини дають підстави для висновку про доведеність надання позивачем та отримання відповідачами послуг з опалення місць загального користування будинку, в якому зареєстровані та проживають відповідачі. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 статті 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг також входить до обов'язків споживача.
З аналогічних підстав були скасовані і інші судові рішення, зокрема, рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31.08.2012 р. у справах № 2517/6748/12, № 2517/6722/12.
2) рішенням Прилуцького міськрайсуду від 10.04.2012 р. (Ільченко О.І. №2517/3895/12 ап.2016) по справі за позовом ПАТ КБ„ПриватБанк” до Безкровного В.С. про стягнення заборгованості за кредитним договором, був безпідставно зменшений розмір неустойки. Підстави скасування наступні. Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором встановлено, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що сума заявленої до стягнення неустойки значно перевищує розмір заборгованості за кредитом є хибним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи. Відповідачем, всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, не було надано суду доказів наявності обставин, що мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості зменшення розміру нарахованої неустойки. Довідка Прилуцької центральної районної лікарні від 12.04.2012 року не свідчить про скрутне матеріальне становище відповідача. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не мав законних підстав для зменшення розміру неустойки, яка була заявлена банком до стягнення.
З аналогічних підстав скасоване рішення Прилуцького міськрайсуду від 16.07.2012 р. (Кантур А.М. № 2517/3359/12 ап.2091) по справі за позовом ПАТ КБ„ПриватБанк” до Малиш Н.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором (безпідставно зменшений розмір неустойки).
Пунктом 27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року передбачено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспіврозмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.
Істотними обставинами в розумінні ч. 3 статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов’язання ).
Відповідачем не доведено наявність підстав, для застосування ч. 3 статті 551 ЦК України та зменшення розміру нарахованої неустойки. Відповідно до частини першої ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
3) Рішенням Чернігівського райсуду від 18.07.2012р.(Криворученко Д.П. № 2523/992/12 ап.2843) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до Шаркова Ю.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідач не був обізнаний про наявність договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора. Підстави скасування наступні. Висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи, зроблені в результаті порушення норм матеріального права – ст. 512-514, ч. 2 ст. 516, ст. 517 ЦК України, а з матеріалів справи вбачається, що позивач ПАТ «Дельта Банк», як новий кредитор, 18 травня 2012 року направив письмове повідомлення боржнику Шаркову Ю.В., в якому вказав про заміну кредитора у зобов'язанні і підстави заміни, а також висунув вимогу про повернення боргу новому кредитору, проте, відповідач не погасив борг і в той же час не заявив новому кредитору про необхідність надання йому доказів переходу до ПАТ «Дельта Банк»прав у зобов'язанні.
- порушення норм процесуального права: у 436 справах (41,5% від загальної кількості скасованих та змінених рішень та ухвал);
1) Рішення Бобровицького районного суду від 16.09.2011 р. у справі за позовом Гурин Н.О. до територіальної громади в особі Марковецької сільської ради про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (справа № 2/2502/568/11), яким позивачці встановлений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, скасоване апеляційним судом Чернігівської області з ухваленням 12.06.2012 р. нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв’язку з істотними порушеннями судом першої інстанції норм процесуального закону, що призвели до неправильного вирішення справи. Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. Територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і законом. Відтак, при розгляді таких справ суди зобовязані перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця за місцем відкриття спадщини, чого при розгляді даної справи суд не виконав та розглянув справу до неналежного відповідача, без залучення та участі спадкоємця за законом, який прийняв спадщину, чим вирішив питання про права неповнолітньої Конош В. М. без її чи представника участі у справі. Крім того, рішення місцевого суду було ухвалене на підставі неповно з’ясованих обставин і з висновками, які не відповідають дійсним обставинам, щодо поважності причини пропуску строку для прийняття спадщини. Поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Виходячи із змісту довідки Бобровицької Центральної районної лікарні, позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 28 квітня по 09 травня 2011 року у зв'язку із загостренням хронічної хвороби. Перебування на амбулаторному лікуванні не є об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини: таке лікування передбачає регулярне відвідування лікаря у поліклінічному відділенні через певні проміжки часу, отримання певного лікування, призначених процедур. Сама позивач у судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що вона їздила під час хвороби до Бобровицької ЦРЛ, де проходила призначене лікування. Отже, позивач не була позбавлена можливості рухатись, вчиняти інші дії, необхідні для забезпечення життєдіяльності, у тому числі, не була обмежена у можливості звернутись до нотаріуса.
2) Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.04.2012 р. про задоволення позову Чернової М.М. до ДТГО «Південно-Західна залізниця» про скасування наказу про переведення та поновлення на попередній посаді (цивільна справа № 2515/6639/2012), скасоване 21.07.2012 р. апеляційним судом Чернігівської області з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Так, по справі встановлено, що заява про переведення написана Черновою М.М. 30.11.2011 р. під час розгляду питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за допущене 28.11.2011 р. порушення вимог посадової інструкції, а саме наявність у пасажира ручної поклажі з надлишковою вагою; цієї обставини не заперечувала сама позивач. Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», подача працівником заяви з метою уникнення відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього. Таким чином, написання позивачем заяви про переведення у зв'язку із загрозою звільнення за допущене при виконані трудових обов’язків порушення не дає підстав вважати, що позивач діяла під психологічним тиском.
- порушення норм матеріального права (не мають системного та численного характеру).
Основними причиною скасування рішень у зв’язку з порушенням норм матеріального права у спорах, що виникають з договорів, є:
- неоднозначність правової позиції щодо дії у часі ст. 10561 ЦК України – по справах, у яких рішення про підвищення процентної ставки в односторонньому порядку банком було прийнято до набрання чинності цією статтею, але з дати, що настає після набрання нею чинності,
- невірне застосування судом при вирішенні справ ч. 2 ст. 625 ЦК України у взаємозв’язку з ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» - суди відмовляли у стягненні з банків збитків внаслідок інфляції та 3% річних за період, протягом якого у банку було введено мораторій.
У 2012 році апеляційним судом області розглянуто 3017 цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення та ухвали суду, із них у 1050 справах (34,4 %) апеляційні скарги задоволено повністю або частково: скасовано або змінено судові рішення та ухвали.
Без скасувань та зміни рішень та ухвал у 2012 році
працювали такі судді:
- Бобровицький р/с – Булига Н.О. – працює з 24.04.2012р.,
- Борзнянський р/с – Луговець О.А., Страшний О.М.,
- Городнянський - Березовський О.Д.,
- Козелецький - Бригинець М.М.,
- Менський - Волошина Н.В.,
- Прилуцький - Коротка А.О. – працює з 20.06.2012р.,
- Семенівський - Попович В.В.,
- Сосницький - Смаль І.А.,
В.О. заступника голови апеляційного суду
Чернігівської області Г.П.Лакіза
_03_03.png)
